Злостивий
(Сонет)
Я знав його на відстані до цього.
Вітались, як знайомі, і не більше.
Коли зблизька ж послухав демагога,
то вмить зробився настрій мій невтішним.
Пройшов я довгу у житті дорогу.
Щось не сприймав, а чимось душу тішив.
А цей чортячі насторбучив роги
і локшину мені на вуха вішав.
Що добре чув й поважливе про кого,
смолою очорнялося та брудом.
Усіх паплюжив, як останню погань.
Лиш він хороший, інші ж, бач, не люди.
Допоки він отак знайомих гудив,
за нього я й за них молився Богу.
––––––––
©Анатолій Загравенко.