Як би я міг життя своє роздати,
Хоч по сикундочці , кому скінчився час,
Щоби усьому світу встиг сказати:
«Пробачте добрі люди мене в останній раз.»
Щоб кожен встиг від серця помолитися,
Зі щирим каяттям і вірою в душі.
І щоб із кожним зміг би поділитися:
«Гей не барися!-я сказав би: «Поспіши!»
Щоб кожен зміг згадати марнотратство
Того часу ,що дали небеса.
Щоб святість пригадав любові й узи братства
Слова подяки , щоб кожному сказав.
Я розумію… секундочок тих мало,
Але то все, що маю від життя.
Аби від того у світі краще б стало,
Людської злісті посчезло, щоб сміття.
А що до мене ,то я такий же грішний,
Але напевно дарунок той прийняв,
Щоби прощення погляд бачить втішний:
«Я вибачаю.»- Кожному б сказав.
Сосєдка О.Д. 13.04.2017 р.