"Як заридала
Моя гітара"
Фредеріко Г. Лорка
Стоїть гітара у кутку, пилом припадає
Шість веселих струн замовкли, більше не іграють
І ржавіють, і рябіють, і на сонці вицвітають
А гітара, наодинці, музику втрачає.
Час іде, веселі струни гучно рвуться
Награють в агонії останні у житті аккорди.
Не лунають більше звуки її вроди
Більше нитки духу на землі не гнуться.
Розвавилася нещасна у кутку гітара
В прах і в попіл обротилась.
Тепер літає музика, як зла примара.
Так людина в безталанні загубилась,
Людина без якого-небудь дара.
Тільки тінь від неї в спогадах лишилась.