Мій божевільний світ,
Вибухає іноді, як динаміт,
Всіх вражає навколо,
Моє небезпечне соло,
Що так його бентежить?
Від чого все залежить?
Чому так не спокійно?
Чому так все стихійно?
Відповіді нажаль немає,
Тільки простір навколо ламає,
Все нищить, як буревій,
При такій зміні раптовій.
Ти не забудь про тих хто поруч,
Цінуй и збережи все власноруч,
Про тих хто серцем відчуває,
Хто в темряві с тобой палає,
Коли є найменша надія,
Що втілиться твоя мрія,
Коли на коліно ти станеш,
Та обручку їй одягнеш,
На руки первістка візьмеш,
Свою родину обіймеш,
Це і є те безмежне буття,
Для якого дароване життя...
Закарбуй назавжди це почуття,
Поміж дихання та серцебиття,
Оберігай, те що в тебе є,
Адже це кохання твоє...