Не знаю люди, як усім нам жити,
Дивитись в очі матерям содат.
Вони зів’яли як зірвАні квіти
Від болісних і незворотніх втрат.
Як повернути матері дитину,
Загоїти як рану на душі.
Бо відродитись мусить Україна
І вигнати до біса ворожин.
Не знаю, як то можна забавлятися,
Коли у тебе почалась війна .
У роскоші у вкраденій купатися,
Коли і гідність і душа гнила.
Не знаю, я чому ще не заціпило
Від наглої смердючої брехні,
Коли суспільство брихуну повірило,
Як не здригається, ідосі, увісні.
Як можна де живеш усе паскудити,
Солодко з’їв і майже тут насрав.
За ці слова мене судити будете
Та наболіло вже ,тому так написав.
Сосєдка О.Д. 17.04.2017 р.