Пішов з життя Кваснєвський Віктор…
Пішов…, залишив нам пісні!
Неначе іва плаче віттям,
Ледь доторкаючись землі.
Невже ніколи не заграє
Баян в його руках міцних…
Невже він нам не заспіває
Пісень веселих та сумних…
Як композитор взяв високу…
Високу ноту, аж щемить!
Ніхто не вірив, що до строку
Настане та фатальна мить!
Завжди веселий, енергійний
Він грав як жив, та жив як грав!
Його спів ніжний солов’їний
Із сцени голосно лунав!
Артист ніколи не вмирає,
Він є у творах та словах,
Нам пам’ять щиру залишає
Про себе у своїх піснях!
Немовби ноти відлетіли
За ним в той невідомий край,
А ми сказати так хотіли:
«Нам, Францович, на біс зіграй!!!»
Не треба гірко сумувати…
Він не пробачить сльози нам…
А будемо аплодувати
Його мелодіям, пісням!!!
І нині в Хацьках на концерті,
Немов гучний церковний дзвін,
Наперекір зловісній смерті
Звучить баян та вічний спів!!!