Брат мені все говорить, що ти, мов, непогано пишеш вірші, вірно все відображаєш, класно критикуєш. Ну то й що? А що ти конкретно пропонуєш? Як зарадити цій скруті? Критикувати то всі уміють, а як щось зробити, то… А й дійсно, що ж робити, що ж зробити? Я й сам це бачу, відчуваю. А дійсно, що ж я можу зробити? А що такого робив Шевченко? Писав вірші, показував життя простолюду(так він, люд, тоді був взагалі темний, неграмотний); робив прогулянки по С.-Петербурзі з панянками, між іншим. Ганьбив панів, закликав «сокири нагострить…» А що він міг ще зробити? Я теж бичую сучасних панів. Я проти війни, проти агресії нашої хунти проти свого народу. Цього замало? А що я можу ще зробити? У мене що, є можливість виступати у ЗМІ. По радіо, по телебаченню? У мене немає своїх каналів, як у Мураєва, Рабіновича. А що толку від їхніх виступів? А віз і нині там. А Васька-Петька слухає та їсть… свій народ, свою країну. Пишу, відправляю в Інтернет, можливо, з десяток людей і ознайомляться з моєю писаниною. Ознайомляться, посміються… Чим кращий за мене Шевченко? А чим я гірший за нього? Я не кажу за поетичні здібності, тут я в «ступорі». Я пишу-бекаю. Але у мене не менше, ніж у нього(Тараса) болить душа, крається серце, дивлячись на всі оці звірячі неподобства усіх попередніх влад, а особливо – нинішньої:бандитсько-ненажерної, антинародної, антидержавної і продажної. Тож хай хоч з десяток людей прочитають, ще з ким небудь поділяться(хоча усі, усі люди й без мене усе це рабсько-холопське життя бачать. Бачать, та не насмілюються… і дихати проти). Тож оця вся моя писанина нехай і буде отим маленьким «камінчиком» від мене. «Камінчик ти той зворухни!» Це те, що я ще в силі своїй зробити.
От-так-то брате, так я розумію усе це. А то ти пропонуєш читати Карла Маркса, його «Капітал». Та читав, читав я його теорію, за «прибавочную стоимость». Читав і «Капітал», і «Маніфест…» Читав і Біблію. І «Старий..» і «Новий…». Читав, не вивчав. Щоб усе це вивчити,– голови не вистачить, і життя. Я, брате, закінчував, вірніше сказати, пройшов-закінчив університет. Пам’ятаєш Горького «Мої університети»? Тож я пройшов-проштудіював університет життя, університет навчання у школі, технікумі; університет праці, армії; університет болячок та лікувань, університет операцій у лікарнях; університет радісної праці робітником до незалежності, університет приниження останніх років праці на підприємстві при незалежності; університет правових знань у судах( де всі тлумачення законів – проти робочої людини), університет нарахування пенсій( мені 1200гр, а суддям, поліції і т.д. зарплати і пенсії заоблачні;мовляв, більше їм потрібно виплачувати, тоді й не буде взяток. Придурки ті, хто оце так думає, говорить і «внедряє» у дійсність. Аксіома проста: тоді і взятки будуть відповідно більші). Тож бачиш, брате, скільки у мене університетів за плечима? Та й у тебе ж така освіта! А ти мені ставиш питання: – Ти читав «Капітала»? – А я тобі, брате, жартома поставлю зустрічне питання: - А у кого борода довше: у Карла чи у Маркса. – Хай той Карла проживе наше з тобою життя, тоді ми і подивимося, що ж там у нього такого цікавого? А поки що, нехай він(вони – книжні умники-пісяки) учаться у нас. Отоді б життя змінилося на краще.
Отож, на основі своїх університетів я і роблю свої висновки; свої, власні. І приймаю в себе тільки те, що підказує мені моя голова, а не те, що мені нав’язує, намагається впихнути в моє єство різноманітно-непостійна правляча еліта, в усі часи. Релігія, різноманітні секти та «партійки».
У мене своя голова, своє бачення життя.
У мене своя правда – ПРАВДА ЖИТТЯ!!!
ЖИТТЯ ТРУДІВНИКА!
10.02.17