Так ми колись

Амале
По березі шукають втікачів.
Ніч з чагарів гарчить,
безжальні смолоскипи над темрявою крила простягають.
А ми, по шию стоячи в воді,
при милий бік благаєм вперту кров,
щоб нишкла в жилах,
та пташку, щоб мовчала в плавунах.
...Бліде обличчя
ховає ранок у долонях,як мала дитина.
Так ми колись
ховалися від смерті у словах.