Я не люблю коли холодне літо.
Олово в небі замість бірюзи.
Не граються, сидять в підвалах діти,
А вибухи, як грім після грози.
Не радує мене пейзаж осінній,
Коли дуби додолу вітер гне.
Орють поля не трактори, а міни,
Та осінь як і літо промайне.
Прийде зима пухнаста, сніжна, чиста.
Все замете і вибілить кругом,
Та не жалітиме червоного намиста,
Окропить сніг, кровавим ланцюгом.
І от весна зелена, тепла, юна
Повна надій і щирого добра,
Вийде оголена, як діва із лагуни
І скаже, що радіти вже пора.
Я б і радів її пахучим квітам,
Соку берези, повноті ріки,
Якби не ставили ми на могили дітям,
Такі байдужі траурні вінки.
Світлина від Сергія Трофімова.