(Поетичний переклад вірша Сергія Ясонова
«Июль. Ромашковое поле» http://www.stihi.ru/2016/03/01/7225)
Я кохаю цю землю. Інший край покохати не зможу.
На чужій стороні я для щастя гнізда не сплету,
В рідну даль повернутись веснянка мені допоможе,
Залишивши коня, блудним сином я пішки прийду.
(з Сергія Ясонова)
***
Туман молозивом приліг,
Як холст, на вранішню поляну.
Ось-ось картиною постануть
Берези в хащах лісових.
В долині череда корів
Наблизить схід на трави свіжі,
Як язиком, телятко злиже
Розлитий молоком покрив.
І в пам'яті спливає світ:
Гриби в бабусі у подолі,
Ти мчиш хлопчиською у полі –
В ромашках білих видно слід.
Малюнки промайнулих днів
В квадратних рамочках опали,
З роками деякі злиняли:
Був світлий день, а став хмурний.
Відкрило гра-життя вольєр –
Тут чорний коник у фаворі,
Він лідер в шаховому полі,
Так що йому заслін, бар'єр?!
Та не спасує перед ним
Світанок, що постане жваво,
Спливе картиною яскраво
Вітчизна, де солодкий дим.
Знов у дитинство схочеш ти,
Щоб скласти з кубиків знайомий
Той шлях повернення до дому,
Що і в тумані вмить знайти.
Фрагменти всі в сюжет збереш:
Схід у ромашковому полі,
Гриби в бабусі у подолі –
І на картині світло те ж...