Я залишу собі
Такі солодкі дні
Коли були ми двоє,
І ти була моїм героєм.
Я відкриваю напоказ
Серце моє, повне образ
І витечуть вони рікою
Океан відчую під собою.
Страшно жити, коли
Нікому тебе берегти
А ти лиш сам по собі
Чистиш берці в роті.
Нікому діла нема
Що ти сказав ті слова:
"Без тями я тебе кохаю"
Ну а тепер страждаю.
Прощай, кохано, я
Хочу іншого життя
Тепер я вільний, ніби птах
Що сидить сам на гіках,
Серед листя тополі
І плаче в плече долі
Зустрічає схід на скроні
Сльозяться очі сонні
І я знов ніби в полоні
Впадаю у твої долоні
І я не хочу бачить волі
Краще тут, ніж сам у полі…
Не хочу! прошу!
Тебе терпіти я не можу!
Як пішла то вже іди
Не залишай свої сліди
На махровому коврі,
У моєму злому сні,
А як лишаєш, то забирай їх собі
Покидай хутчіш мої думки
Не розповідай мені казки
Бо на ніч моя мова
Ллється, ніби колискова,
Присипаючи мене
І змітаючи тебе
Із шляху до неба
Там де світить стелла.