Фото

Татьяна Конюшенко
Вдивлюсь у фото я своє,
Мій погляд – прямо в очі
Зеленкувато-голубі,
Незаймано-дівочі.

Не знали ще вони страждань,
Кохання ще не знали,
У мріях сонячних своїх
Щасливу долю ткали.

Прозоро-чиста глибина
І дна я там не бачу.
Душа співаночки співа
І серце ще не плаче.

Моя розплетена коса
На сонці шовковиста,
А на устах – медовий сік
І загадка барвиста.

Невже… невже була весна…
Фотоальбом сховаю.
Вже листя осінь розкида,
Весна в душі співає…


2005

На фото мені 15 років