Зоря горить тьмяним вогнем,
Трави сльози сухої збирає,
Обіймає плечі дощем,
Липкі пальці в мене впиває.
В вухо стеблі шепочуть і
Колискову співають пісню,
Починають одежу зжирати,
І вбирають в марлеві листя.
Новий ранок в міді встає.
Над землею жорсткої холодної.
Знову він на обличчі полів
Пестить шкіру зубами голодними.
І кружляли тут тисячі ніг,
Чорні в крові купалися птиці.
Тут останній видав свій миг,
І ночами дім рідний сниться.
Рот засип мій полином палим,
Знову чути боюся свій крик
Під небом з рваними ранами,
Закутаний в землю зник.