Я на рідний прийшов поріг,
І як хоче душа кричати...
Та ступити вперед не міг...
Боже, що як померла мати...
Хто дозволив мені піти,
Хто дозволив її полишить...
Я наважуюсь все ж зайти...
Простягаю долоню...
Дишить!!!
Як гора наче впала з пліч,
Я їй руки старі цілую...
Залишив її знову в ніч...
Щось говорю, але не чую.
І у ніч у цю хочу сказати
Про швидку скороплинність буття.
Хай возвиситься слово МАТИ,
Що дарує тобі
Життя