Маю - я проблему гостру -
Помічать дрібниці,
Тому вчуся жить, як в гостях,
Пить і веселиться.
Не звертать свою увагу,
Очі відвернути,
Бо життя - це лиш омана,
Краще - проминути...
Якби мені зросту зайвих
Тридцять сантиметрів,
Я бродив би - недосяжний,
В хмарах, як безсмертний.
Та на рівні мого ока -
Лиш одні дрібниці.
Я клюю їх, як сорока,
Й прагну не дивиться.
Та життя якось як зверне
Всю мою увагу,
Разом з шиєю і ребра
Помне за відвагу.