Зозуля кувала, роки рахувала,
То,як молодому,не замовкала,
А я,вже старенький,її запитав,
Всього сім разочків відповідь мав.
Ну,ти, зозуляста,та дуже горласта,
Чому скоротила ти віку мені,
То ж ще раз звернувся я до зозулі,
Вона знов кукнула всього сім разів.
Наступного дня,щоб перевірить,
Чи хибно вона зрахувала мені,
Знову до неї я огукнувся,
Скажи мою долю на грішній землі.
А та зозуляста, пташка від Бога,
Добре рахунки знає свої,
Відкрила папери,означені Богом,
Та знов сім разів прокричала мені.
Минув якось час,то я знову до неї,
Десь через тиждень,щоб забула вона,
Закликав її,та й огукнувся
Зозуля на запит відповіла.
Ку-ку,та ку-ку зозуля кувала,
Кінцівки в долоню я покладав,
На сьомому році вона зупинилась,
Та літеру"к"лише додала.
Зозуля моя, гарна пташина,
Я вдячний тобі додала мені днів,
Живу далі я,в мене біль головний,
Скільки те "к" дарує деньків.
Зозуля кувала,роки рахувала,
Роки рахувала точнісенько всім,
Як іншим-багато їх зрахувала,
Мені накувала малувато зовсім.
Зозуля кувала...