Перевод с украинского:
Прости, любимый, никогда уж – о, никогда! – не будет больше
моих волос, что были прежде, до полу, длинных и блестящих,
таких, какие ты так любишь, – всё в прошлом: косы в пол, и цвет их…
А также в прошлом и надежда – что я нужна кому-то в жизни.
Она была, надежда, раньше – когда и косы были долги.
Тогда, наивна и невинна, мечтала я о тихом счастье,
простом, единственно возможном – в семье, с любимым человеком
и детками… чтоб много было тех деточек, родных малюток…
Но жизнь моя перевернулась в единый миг далёким летом,
когда домой я возвратилась до времени однажды утром...
И до сих пор я проклинаю тот брак, что хитрою свекровью
был против воли мне навязан – она спасти хотела сына…
Я ни минуты не любила того холодного мужчину,
который был со мною в браке, но мужем – да и человеком! –
не стал, увы… Не получилось! И всё свекруха прогадала –
от целомудрия чужого невинным сделаться возможно ль?..
Я в одиночестве осталась на двадцать с лишним долгих лет, и...
...И вовсе бы не знала счастья, но, слава богу, есть сыночек –
лишь мой, единственный, родимый, который всю-то жизнь со мною…
Да он лишь мне одной и нужен – а не отцу и не свекрови...
Седые волосы… Не вспомнить, что цветом их гордилась прежде.
А сын, и взрослый, и разумный, отца не вспомнит и в анкетах…
Д-а-а… Косы – лишь воспоминанье. Не вырастет, коса, конечно, –
такая длинная, как вечность, что без тебя прожить пришлось мне…
А потому – меня такою прими как есть: простоволосой,
бесхитростной и бесталанной, самою по себе живущей,
мечтающей о внуках разве… Прости! Лишь ты любви достоин,
но даже для тебя, любимый, девичьих кос не расплетать мне…
****************************
Оригинал: http://www.stihi.ru/2017/04/26/9465
Пробач, коханий, що ніколи – ніколи! – в мене вже не буде
Такого довгого волосся, коси такої, як ти любиш,
Бо все в минулому: волосся, і коси, довжина, і колір.
А ще в минулому – надія, що я в житті комусь потрібна.
Колись така була надія – в той час, як довгі мала коси.
Тоді, наївна і невинна, я мріяла про тихе щастя,
Котре єдино і можливе – в сім'ї, з коханим чоловіком
І діточками, щоб багато – тих діточок, таких маленьких...
А так життя перекрутилось моє одного дня улітку,
Коли я раптом повернулась додому вранці передчасно...
І дотепер я проклинаю той шлюб, що нав'язала зовні
Свекруха хитра, що – підступно –хотіла сина врятувати...
А я ніколи й не любила того холодного мужчину,
Який, хоч був зі мною в шлюбі, та так і не спромігся стати
Людиною і чоловіком, і все свекруха прогадала,
Не став її синок порядним від цноти чистої моєї...
І я на самоті лишилась на двадцять з лишнім довгих років.
І зовсім би не знала щастя, але у мене є синочок –
Лиш мій, рідненький і єдиний, який усі роки зі мною,
Бо лиш мені одній потрібен – не батькові і не свекрусі...
Давно посивіло волосся, і кольором не похвалюся.
І син, дорослий і розумний, не згадує в анкетах батька...
Давно, давно коси не маю... І, певно, вже її не буде –
Такої довгої, мов вічність, яку я прожила без тебе…
Тому сприймай мене такою, яка вже є: простоволоса,
Безхитрісна і безталанна, живу одна, сама по собі,
І тихо мрію про онуків, тим мріям – ні кінця, ні краю...
Пробач, коханий... Вже не буде дівочих кос – для тебе навіть...
______________________________
Яндекс-картинка