Працівнику гідрометеоцентра
Як ніч – сон-страшило,
Наче в житті, як в їх центрі,
Все стало мінливо
Вдень він має сорок років,
Вночі вдвоє більше,
Вдень тиск в нормі його,
Ніч – і в двоє вище,
Вдень мужчина він як кремень,
Ніч – з нього пісок сипе,
Вдень вітер не дошкуляє,
Вночі - шквал- вітрище.
Вдень ще той з нього коханець,
Ніч – в опадок випав,
День – і швидкість блискавична,
Ніч – і ледве диба
Ноги важкі наче гірі
До лежка б дістатись,
Відпочіть й на кляту службу
З ранку знов збиратись
Прокинувся увесь мокрий,
Холодний від поту,
Ні, таки, мабуть, прийдеться
Міняти роботу