Оригінал:
Яка весна духмяно квітне
Над суєти одвічним тлумом!
А ти, мій пташе перелітний,
У небо позираєш з сумом,
Де мрії сонцем золотяться
На тлі пробудження природи.
Тобі вже інші весни сняться,
Не баченої досі вроди.
Її величності дороги
Ти – добровільний полонений.
Ну що ж… Лети! Залиш чертоги,
Де травень килим тче зелений,
Де сосни марять висотою
На берегах старого Бугу…
На брудершафт зі самотою
До дна гірку допивши тугу,
Розіб’ю келих заповітний:
Від щастя – щастя не шукають.
Прощай, мій пташе перелітний,
Тебе назавжди відпускаю;
***
У синяві очей богині Лади –
розпуки ненароджені громи.
...Оговтується серце після зради,
мов сад після тривалої зими.
© Бенедишин
Переклад з української Світлани Груздєвої:
Цветёт весна столь беззаботно
Над суеты извечным шумом!
А ты, мой птах, мой перелётный,
На небо загляделся с думой,
Мечты где солнцем золотятся
В очах разбуженной Природы.
Тебе иные вёсны снятся –
Красы, не виданной от ро'ду.
Её Величества дороги
Ты – добровольный, знаю, пленный.
Ну что ж, лети!.. оставь чертоги,
Где выткет май ковёр зелёный,
Где сосны грезят высотою
У Буга берегов, что в иле…
На брудершафт – и с полнотою! –
Я одиночество осилю
И разобью бокал заветный:
От счастья – счастья не желают.
Прощай же, птах мой перелётный,
Знай: навсегда я отпускаю.
***
…А в синеве очей богини Лады –
разлуки нерождённые раскаты.
…Оправится и сердце после зрады*,
Как след зимы стряхнувшие левады**.
* - предательства(на укр.)
** - огороженный загон с травяным
покрытием(на укр.)