Стороннім зась до того світу,
Де сни й реальність на межі.
Немає в мене заповіту,
Та в мене поклик є душі!
І не обтяжую я думкою
Політ уяви – вільний птах.
Життя, воно не за лаштунками,
Моє життя – в моїх літах.
У спогадах і моїх мріях,
У швидкоплинності часу…
В сльозах на виплаканих віях,
У погляді на цю красу,
Що так тривожить моє серце,
Аж до нестями – то життя!
Самотньо дивиться люстерко,
Немає в нього почуття.
А в мене – дихання спиняє
Лиш думка – краю їй нема…
Життя - воно межі не знає,
Життя – то вічність є сама!!!