Присвята Мариничу Віталію Петровичу
(02. 02. 1992 – 22. 05. 2014)
— Які чарівні, мамо, вечори!
Смарагдові цілують небо зорі.
І місяць усміхається згори,
Не вірю, що наразі час суворий.
Ви вчора всі наснилися мені,
Додому полетів би я на крилах!
Все добре, рідна, я не на війні.
Моя на небі зірка розгорілась.
З чорнильними очима тиха ніч,
Укрила нас шатром своїм казковим.
Не відав... смерть іде йому навстріч,
Мовчить чомусь зозуля загадково.
— Я, мамо, повернуся, одружусь…
Та думка обірвалась на цім слові.
Неначе об якийсь валун спіткнувсь,
Ще мить, і все заллється морем крові.
Кричить тривожно сойка між дерев.
Бійці лише за крок були від смерті.
Свист куль! Страшна заграва! Стогін! Рев!
Закляклий погляд… тіло розпростерте…
Серця у вісімнадцяти мовчать,
В бою убиті ворогом жорстоким.
Птахи в зажурі голосно кричать,
І сльози ллють кохані синьоокі.
Свічки... Стікають краплі воскові,
У траурі глибокому Рокитне.
Ридають верби й трави степові,
І небо почорніло там блакитне.
— Я, мамо, не загинув, я — живий!
Молись за мене, рідна, словом Божим.
Був на землі для нас останнім бій,
Та ми тепер з небес його продовжим!
20. 04. 2017 рік
Світлина з інтернету
Мешкав у великій родині. У батьків було троє синів, невістка, онук. Віталій закінчив училище, муляр-штукатур. Відслужив строкову службу, по поверненні працював у пожежній частині смт Рокитне Рівненської області.
У лютому звільнився з частини ДСНС та прийшов у військкомат. Призваний 10 квітня 2014-го. Після повернення збирався одружуватися. Розвідник, 51-й батальйон. Разом із підрозділом у травні 2014 року знаходився на бойовій позиції біля міста Волноваха (смт Благодатне Волновахського району Донецької області). Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост української армії був атакований проросійськими сепаратистами ДНР, які під'їхали до позицій української армії під виглядом інкасаторських машин, та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, ПЗРК. У результаті обстрілу здетонував боєкомплект однієї із бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху. У цьому бою Віталій загинув разом із 17 своїми бойовими побратимами.
Похований в Рокитному.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений
• 27 червня 2015 року — медаллю «Захиснику Вітчизни»;
• в частині ДСНС, де служив Віталій, відкрито меморіальну дошку .