А небо плаче гірко і нестримно
За тими, що поховані в землі,-
Ні діточок своїх не народили…
Та сироти залишились батьки…
Не повернути,- їх шляхи в руїнах,
Їх, наче снігом, замела війна…
Та розквітають маки, чи не диво,
На тих місцях, де вже нема життя…
Ой, плаче небо… Серце плаче гірко
За тими, що не прийдуть до рання…
А у віконце тихо стука гілка,-
Неначе, син вернувся чийсь здаля…