Не поїдуть хлопці вже без візи,
У Париж, Варшаву, чи Берлін.
В дерев’яних траурних валізах
Їх несуть знівечених від мін.
Вздовж доріг від Сум і до Одеси,
Наш народ навколішки присів.
Кажуть, що Париж вартує меси,
Чи вартує він стількох життів?
Пам’ятайте, вирвавшись із Чопу,
Кожного з загиблих вояків.
Душі їхні прагнуть не в Європу,
До дітей, дружини і батьків.