Зорі з небес у долоні твої,
Всесвіт під ноги. Ти хочеш?
Чуєш, притихли в саду солов’ї?
Вітер волосся лоскоче.
Сонце сховалось за хмару сумну,
Дощик рясний накрапає...
Хочеш любов принесу неземну?
Хочеш, чи знову не знаєш?
Ніжне безсоння в очах, до зорі,
Зустрічі аж до світанку.
Бачиш, знов сонце сіяє вгорі –
Вилився дощ до останку.
Хочеш тобі подарую весь світ?
Хочеш весну кожну днину?
Весь скрізь рясний неземний дивоквіт
Буде цвісти безупинно?
Серце своє не ховаю, тримай!
Душу я теж не ховаю!
Хочеш у грудях весняний розмай?
Хочеш пісень заспіваю?
Ніжні цілунки, гарячі вуста,
Мрії, мов птах, сизокрилий?
Квітка багряна в душі проросла...
Хочеш – зірви її, милий!