І знову дощ, і знову вечір,
І знов відчинене вікно.
Є у житті буденні речі,
До котрих звикли ми давно.
А що той дощ – звичайна осінь -
Калюжі посеред доріг,
Блаженний рай для хворих сосен,
І чистий, ніби скло, поріг,
І свіжий аромат озону,
І тихий стукіт у шибки.
Радіють втомлені газони,
Радіють дітлахи-пташки.
А людство що – бубнить погоді!
І ніч - не ніч, і край не край!
Ну схаменися! Досить! Годі!
Життя коротке – пам’ятай!