Летить над морем журавлиний ключ,
Затих весь світ. Лиш клекіт журавлиний
Пронизує блакить, зриває з круч
Столітній спокій в лічені хвилини.
Прощаються з землею. До весни
Прощаються із морем. Клекіт лине
Неначе сповідь – їх нема вини,
Що змушені покинуть Україну.
І довго так кружляють, бо не хтять
Летіти вдаль. Та осінь не чекає!
І тільки хвилі срібні мерехтять –
То Чорне море пісню їм співає.
І тонуть в небесах, немов в воді,
Лишивши у очах гірку тривогу.
Неначе роки юні, молоді
Я проводжаю у тяжку дорогу.