Дурніше травня ще не знав я.
Дівча хова принади ніг.
Мов первоцвіту марнослав'я,
крізь першотрав'я пнеться сніг.
Хто зна ті хмари поіменно,
що атакують степ та гай?
Ген, їхні чорнії знамена
заполонили небокрай.
У тому просторі полиннім,
серед бетонних урбанад
із прапорцем жовтаво-синім
весни єдиний я фанат.