Дивитись любиш, як вмирають діти?!.
То хто ти — кат, убивця чи упир?
Та як на тебе тільки сонце світить
і хто таких потвор пускає в мир?!
А забавок ти кращих не придумав,
аніж гроби на вулицях гортать?
Достойний кандидат, хоч зараз в Думу
сміливо депутатом обирать!..
Перепалив чи перепив, поете,
що і собор уже затанцював?..
Хоч без падінь і не буває злетів,
та що так низько – я і не гадав…
Христа також ти не чіпав би всує,
щоб з цеглою затим не говорить.
Кинджал твій і копійки не вартує,
а душу бісу можеш подарить.
Бо виродків таких останнім часом
удосталь у Росії розвелось.
Владики знатні вийшли з богомазів,
але сліпим прозріти не вдалось.
Та я надію маю, що у світі
все ж грянуть переміни немалі
і глядачам, як помирають діти,
замало буде місця на Землі!
17.05.2017
В. Маяковский
НЕСКОЛЬКО СЛОВ ОБО МНЕ САМОМ
Я люблю смотреть, как умирают дети.
Вы прибоя смеха мглистый вал заметили
за тоски хоботом?
А я —
в читальне улиц —
так часто перелистывал гроба том.
Полночь
промокшими пальцами щупала
меня
и забитый забор,
и с каплями ливня на лысине купола
скакал сумасшедший собор.
Я вижу, Христос из иконы бежал,
хитона оветренный край
целовала, плача, слякоть.
Кричу кирпичу,
слов исступленных вонзаю кинжал
в неба распухшего мякоть:
«Солнце!
Отец мой!
Сжалься хоть ты и не мучай!
Это тобою пролитая кровь моя льется дорогою дольней.
Это душа моя
клочьями порванной тучи
в выжженном небе
на ржавом кресте колокольни!
Время!
Хоть ты, хромой богомаз,
лик намалюй мой
в божницу уродца века!
Я одинок, как последний глаз
у идущего к слепым человека!»
[1913]