Я, сестро, згадую твій хліб,
такий смачний та пишний.
А кірка, як із лану сніп,
м’якушка – квітка вишні.
І золотистих карасів,
що смажила в сметані.
Все до ладу – цибулька, сіль,
й на вид такі рум’яні.
Але собі я не прощу,
хоч те усе смакує,
що відказався і борщу
не спробував я всує.
Твоїх вже згадував не раз
я карасів й хлібину.
Дасть Бог й колись настане час –
заїду на гостину.
19.05.2017