-Я десь колись жила тут на Землі,
І як тепер, тоді гриміли грози,
І спочивало сонце у ночі,
І падали на землю дощі – роси…
Душа, мандруючи летіла від Землі,
По траєкторії, спланованого часом,
Щоб побувати там де світ зорі,
Де промені любові зігрівають разом.
Де терні й зло зникають по путі
І зранена душа тут спочиває,
Щоб знову повернутись до Землі,
І скласти іспит на життя, яке навчає!