Тотальний спокій у нічних руїнах,
Вони як марева минулих літ,
Немов трофеї лиш дурної сили
Відмічені вогнем кривавих злив.
Дитячі речі покриває попіл
Застигло все… І навіть вітру свист.
Тотальний – так, але уже неспокій
В пустих блуканнях привидів німих.
Життя погасло за якийсь безцінок,
За ниці рвіння, жадібність чиюсь.
Чи не достатньо нам чужих замірок,
Що на життя людей встановлюють ціну?