Ночи манящей торжество
Струится в утомлённом теле…
И лишь сомненья еле-еле
Крадутся тихо в естество…
Создав гармонию, любовь
Спит в обособленной квартире…
И, зацелованные, в мире
До зорьки губы смолкли вновь…
Заснула Неба благодать,
Уткнувшись тенью в сонный иней…
Взгляд только Бога, грустно-синий,
Остался на небе рыдать
Над теми: в ком кипит вражда,
Зло торжествует и безверье,
Кто подлостью и лицемерьем
Землянам в Рай закрыл врата.
А я открою Богу дверцы:
- Пусть отдохнёт... в моём он сердце!
Оригинал
Маргарита Метелецкая
http://www.stihi.ru/2017/05/21/3133
Ходи, спочинь ...
Нічної зваби торжество
Струмує в стомленому тілі...
І тільки сумніви несмілі
Крадуться в стишене єество...
Звершив гармонію, любов
Спить в поцяткованій квартирі...
І, заціловані, у мирі
До ранку губи змовкли знов...
Заснула й Неба благодать ,
Сховавшись сонно в бляклі тіні ...
Лиш очі Бога сумносині
Лишились у журі ридать
Над людством , де кипить розбрат,
Де панування зла, зневіри ,
Що зацькували Землю сіру,
Закривши вхід до райських врат ...
А я - відкрию Богу дверці :
Ходи, спочинь ... в моєму серці !