І знову пошук,
Чого спитаєш?
Сам- не знаю .
Життя чи місця для життя...
Оттак, добігаюсь, дограюсь...
Але немає вороття.
Немає сили більш дивитись,
На бідних й немічних людей,
За них - лиш Богу помолитись,
Як допомогти нема ідей.
Точніше, ні, ідей багато,
Але нема з ким пліч-о-пліч.
Бо роки три вже, як завзятих,
Ховали скоро вдень і вніч.
А дітям, знову військкомати
Листи з "запрошеннями" шлють,
Ви виростили сина? Мати?
Його незгодом теж призвуть.
А воювати за їх гроші,
Оце хіба патріотизм?
Вже роки три як йде війна в нас...
Для влади - просто АТОізм.
Я згоден, що за рідну землю
Потрібно на віки стоять,
Але дітей цим підарасам,
Недам в країні поховать.