(коломийський сонет)
Закувала зозуленька у суботу зранку,
лише й встигла відхилити на вікні фіранку.
Та не встигла вчепурити свою пишну вроду,
бо вернувся мій миленький з дальнього походу.
Він поїхав із сусідом в місто на весілля
й повернути обіцявся не раніш неділі.
А мені одній удома ночувать несила –
ось тому я агронома в гості й запросила.
Повечеряли смачненько й добре напилися,
ну а потім на канапі спати уляглися.
Хто ж чекав, що те весілля скінчиться війною,
і що милий на похмілля скучить за жоною…
А іще, що при народі відшмага на здачу,
тож сиджу я в огороді тепер й гірко плачу.
22.05.2017