У вихідні на вітру
На прибої сиджу.
Журбу й скуку зітру,
Із китом задружу.
Хвилюватися не час,
На усе свої причини.
Всі все можуть в певний час,
Якщо йти по цій стежині.
Відвернутися й не пізно,
Не дивитися вперед.
Відтягаю я тривожно
Свій новий велосипед_
Обертатися повинна..
Паранойя мене з'їсть.
Цяя дивная картина
Із-зі мною в повний зріт.
Сонця наче не боюся.
Не інакше як люблю.
Та в кімнаті я запруся
Й до неділі дотерплю.
Чогось завжди їх багато.
Відчуваю, що помру.
Хтось із них мене заріже,
Тому зараз просто сплю.