http://www.stihi.ru/2017/05/21/3133
текст оригинала:
Нічної зваби торжество
Струмує в стомленому тілі...
І тільки сумніви несмілі
Крадуться в стишене єество...
Звершив гармонію, любов
Спить в поцяткованій квартирі...
І, заціловані, у мирі
До ранку губи змовкли знов...
Заснула й Неба благодать ,
Сховавшись сонно в бляклі тіні ...
Лиш очі Бога сумносині
Лишились у журі ридать
Над людством , де кипить розбрат,
Де панування зла, зневіри ,
Що зацькували Землю сіру,
Закривши вхід до райських врат ...
А я - відкрию Богу дверці :
Ходи, спочинь ... в моєму серці
Ночной прохлады торжество
Струится в истомлённом теле...
Сомненья тихо, еле-еле
В моё крадутся естество...
Создав гармонию, любовь,
Уютно спит в моей квартире...
Мои уста заснули в мире -
Слова до Утра смолкли вновь...
Уснула Неба благодать,
В тени запрятавшись поспешно...
Лишь Бога синие глаза
Рыдать остались безутешно
Над миром, где на брата - брат.
Где зло, безверье и унынье,
Грозя погибелью отныне,
Стеной стоят у Райских врат...
А я открою Богу дверцу -
Найдёшь покой в моём Ты сердце!