Не промовчали*
Вже прочитали твого вІрша,
отримали палкий привіт.
Від інших він нічим не ліпший,
таких їх стільки бачив світ…
Разів зо три все ж блимнув оком,
але адреси не знайшов.
Зате помітив ненароком
сліди нечистих підошОв.
Поет ніякий, якщо топиш
свою печаль у перваку.
Можливо все ж те усвідомиш
й наллєш чарчину коньяку!
Живи сто років, скинь сандалі,
бо смерть від тебе не втече!
Але таких віршів надалі
хай твоя Муза не пече.
Щоб не отримати ж у пику
й заради красного слівця –
не треба в аркуш піку тИкать
й ламати вперто олівця!..
24.05.2017
* Пародія на твір Василя Ковтуна „Я вам пишу“.
Я вам пишу Душею вІрша.
В рядки приховую привіти,
Пишу і знаю, що найгірше
Писати без надій одвіту.
Ви – не заглянете і оком,
Мою пропустите адресу,
Хто я такий? Яким я боком,
Щоб Вам читати мою пресу?
Якийсь поет? Всього лиш тільки?
Моє освічення пусте?
Промовчите;. І аніскільки
Не пошкодуєте про те.
А я – писатиму і далі,
Що ще робити диваку?
І утоплю свої печалі
В гіркому зіллі перваку.
І в тім умру, Ковтнувши муки,
Не дописавши до кінця,...
Любов – поезія розлуки
На гострій піці олівця.