Мрія моя не літає.
Боїться сказати,
що ніколи не прощає
сорому і страху.
Що її лякає?
Може і не знаю!
Я ніколи не обходжу
своїми ногами
тої стежки вузької,
де тінь мрію закриває.
А ходжу я боса.
І сандаль не вимагаю.
Мрія, що не світить,
мрія, що хитає.
Марная надія
серце колихає!
Не дивись на мене.
Йди широкими шляхами!
І ніколи не спитаю…
Може ті сандалі
мали б що сказати
Думками-степами?
24 травня 2017