Десь в небі високо, неподалік від раю
Де все повітряне, та й яблуні цвітуть,
Де янголи дорослі виноград збирають,
Боги життя людське з ниток плетуть...
Де все вже добре, де немає горя,
Де душі мир собі давно знайшли,
Живе там янголя та є там ясна зоря.
Вона із ним завжди -спасіння від імли
Хоч це і рай, і все неначе добре
Все ж є кутки суцільної пітьми.
Тут зовсім трохи і почнеться обрій,
Але до нього треба ще "живим" дійти
Немає щастя на всі сто відсотків,
Немає світла без краплини мли,
Немає раю без десятку чОртів,
І рук робітника без плям золи.
Яким не був би білим лист паперу,
Він зроблений колись з деревини,
Пішло життя , щоб дати нову еру.
Так само рай на тій височині.
А наше янголя бреде самотньо,
Вивчаючи темнесенькі кути.
Ось він зустрів загиблих хлопців сотню,
Які не знають вже куди їм далі йти
Зоря палає у руках малого.
Достатньо її світла для усіх...
Та все одно в пітьмі багато злого,
Хоча шугається воно як чує сміх
Тихенький сміх малого янголяти,
Що носиться по раю та дзвенить.
Когось він може швидко присипляти,
Когось дратує сильно та дражнить
Та зіронька в руках у янголяти
Освітлює дорогу в майбуття.
Вона там не дає життю згорати,
А навпаки підтримує вогонь життя.