Болючий досвід, що прийшов завчасно...
Безвихідь...
У повітрі лиш потреба...
Життя спливає...
Зранку сонце.... ясно...
Зірки вночі тьмяніють... ніч без тебе...
Щоденний шлях, що пролягає в смуті...
Одні й ті ж риси, - безліч перехожих...
Одноманітність зустрічей.., маршрутів...
Різних облич, так між собою схожих...
І спогади безмежністю... вкривають...
В очах уже давно надія згасла...
"Мрії, що не збуваються - вмирають...", -
Сумне, але таке правдиве гасло...
Безглуздо винних навкруги шукати,
У відповіді бо за власну долю...
Навчитись би живими відпускати
Мрії, що вже не збудуться, на волю...