Сегодня каждый шаг...
Сегодня каждый шаг как-будто в темпе вальса,
Не студит ветер губ-согрелся возле них,
И радостно моим таким беспечным пальцам,
Касаться чьих то рук и лепестков цветных.
Любовь-лишь для тебя, во мне её обломки,
Разбрызгано вино, слетает цвет дерев,
А счастье только там-картина в тесной рамке,-
Оправлено навек в сердечко масти треф.
Хранимый прежде дар развеять мне осталось:
Кому то нежность рук, кому-улыбку глаз.
Заветный жемчуг мой,-теперь такая малость
У чьих то ног чужих рассыплется сейчас !
Олена ТЕЛІГА.
(1907–1942).
Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом.
Не студить вітер уст — зігрівся коло них.
І радісно моїм тонким, рухливим пальцям
Торкатись інших рук і квітів весняних,
Любов — лише тобі. А це її уламки,
Це через край вино! В повітря квіт дерев!
Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки
Закритої душі і рамку цю дере!
Щоб зайвину свою розсипати перлисто:
Комусь там дотик рук, комусь гарячий сміх.
Ось так приходить мент, коли тяжке намисто
Перлинами летить до випадкових ніг.