Я поет і пророк,
Я примушую спалахнути ватри слів.
Я давня пам’ять,
що зберігає надію.
Я – народ.
Я віками печу хліб.
Ось чому так побіліла
моя борода.
Пам’ятай, зустрічаючи людину,
котра трудиться і мріє,
що лише моїм хлібом
та словами твоєї пісні,
насущної, як хліб, –
пісні, котра в змові з вітром,
з цим веселим мірошником,
який перемолов простір і час, –
тільки моїм хлібом
і твоєю піснею
можна повернути душу
пісні,
вітру
і хлібу.
Армандо Техада Гомес
© Переклад Олега КРАВЧЕНКА
* * *
Картина художника Юделя Пэна.