Cмеётся дождь, Карпаты поливая.
Что грустно вам или дождливо-тоскно,
ему-то разница какая!
Там, тiлько, там так особливо-млостно
I серце в шмаття рветься! Про що?
Про тi дубки маленькi, що щойно
вирвалися з-пiд землi. Вони такi невиннi,
над ними матерi-дубихи такi дбайливо-сильнi.
А помiж нас гуляе вiтер-мокрота,
смерека з дубом обiймаеться — вона не сирота.
А нам хоча б на вiдстанi... Хоча б нiмруко,
та на хвилинку та безгубо, хоч дотиком
пiд мокрим тим прозоро-чистим дубом...
Бiжать мурашки повз i не по тiлi,
по землi, несуть травинки-шабельки.
Iм дощ не дощ — вони рятiвники.
Про них i не згадають, не напишуть на тлi
iсторii, занадто для iсторii вони малi.
В Карпатах раз-у-раз то пада дощ,
то сонце свiтить, тому там чисто,
та тую чистоту не всiм дано уздрiти.
В Карпатах пада дощ...
Бумага.Акварель.*Lusi Soleil*
2017 г