***

Я не знаю, що є Всесвіт.
Ти кажеш, він нескінченний,
Ти кажеш, він всеосяжний,
Ти кажеш, ми лише прорізь
На космічному простирадлі.

Я не розумію.

Я не знаю, що є Галактика.
Її рукави – ріки,
Сфера пилу – острів,
Чорна діра – колодязь;
І знов – ми лише піщинки
Серед її хвиль.

Я не розумію.

Я не знаю, що є Сонце
І його система –
Мушля восьми перлин,
Пектораль освічена золотим
Сяйвом його.
Ми ж – столітній пил на його розкопках.

Я не розумію.

Я не знаю, що є планета –
Земля, що тане в океанах,
Сніжний шар, кинутий заворот,
Гарячий вуглик у тумані вогнища.

Ти кажеш, ми –
Ніщо
Крапля
Мураха
Крихта

    Перед  В С Е С В І Т О М

Я не розумію.

А потім
Ніч без зір
Крик без звуку
Сльози шумлять у вухах
Океан виливається, змиває мушлі, виходить з колодязя, зминає простирадла

І Всесвіт розуміє мене.