У чеканнях дощів на краю самоти,
На маневрах трамвайних серед світла і бруду,
Нетутешня у місті, де із диму мости,
Тут я вчуся мовчати на «якось воно буде».
Цідить ніч крізь фіранку голубе молоко,
Рівноніччя червневе, недалеко до ранку,
Мій вгодований кактус заснув їжаком,
Маю Місяць уповні, соул-блюз і цигарку.
Так зболіло минатиме літо... Не так,
Як ввижалось… я на зебрі чекатиму снігу,
Ну а спеки кавалки блакитні, як знак
Заберуть ластівки до чужої кормиги.
Буде обстріл каштанів, айстри кольору сліз,
Чи руді і рожеві? Не доречно про осінь…
Хочеш мати мовчання, - є «Погода», реліз
В кіноплівках думок нафільмованих досі.