Присвята Гончаренку Сергію Валерійовичу
16.07.1991 – 14.06.2014
Народився 16 липня 1991 року в місті Ізюм
Харківської області
Шовкові розгорнула крила ніч,
Підсвічена небесними вогнями.
Летів літак… погибелі навстріч.
Луганськ давно кишів бойовиками.
Залізний птах страшенно закричав,
Підстрелений ворожою рукою,
Всіх сорок дев’ять ангелів вінчав
Зі смертю... Бог забрав їх у покої.
Вогонь пекельний… в полум’ї сосна.
Кричить земля і плачуть в небі зорі.
В країну нашу грянула війна,
І місяць захлинається від горя.
Ненависть, лють клекочуть у серцях.
Немає слів, а тільки біль і сльози…
Оплакує Ізюм свого бійця,
Зажурені сумують верболози.
– Сергійку мій, Сергієчку, синок!
Заломлюючи руки, плаче мати.
Встромив неначе в серце хтось клинок,—
Як боляче кровиночку втрачати.
В сльозах сумує Харківська земля,
Вже вкотре плаче рідна Україна.
Не встигла утворитися сім’я,
Болить за ненароджену дитину.
В квітучий, український рідний край,
Гадюкою вповзло російське плем’я.
Прошу, мій Боже, гадів покарай
За смерть бійців… Згоріли сорок дев’ять!
Всі хлопці в нашій пам’яті живі!
Ми ворога повинні подолати!
За нами – правда! Знає цілий світ –
Ми вміємо героїв шанувати!
02. 06. 2017 рік
Світлина з інтернету
14 червня 2014 року близько 01:00 години ночі, військово-транспортний літак ІЛ-76 МД Повітряних Сил Збройних Сил України, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, був підбитий терористами із переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла» На борту літака знаходилось 40 військовослужбовців 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, в тому числі і молодший сержант Гончаренко, та 9 членів екіпажу літака. В результаті катастрофи, весь особовий склад десанту та екіпаж літака загинули.