Та ні... Я буду,- сам за себе...
Нехай, звітує комусь Небо
Про всі мої печалі,
Де був я ніжною струною,
Де – хвилею був штормовою
Не на своїм причалі...
Де був, колись – таким ніяким,
Не вірячи у певні знаки!
Де, треба було б: «Досить»!
Авжеж... Отак воно буває,
Де щось шепоче: «Баю-баю»...
А, як насправді – «Косить»!..