Оригінал:
Нічого душа не забула,
Впізнала колишню біду...
Я знов забрела у минуле
І стежки назад не знайду.
Та ж тиша, тривожна й бездонна,
І та ж безнадій темнота.
Гублюсь в лабіринті безсоння
Між смутків і сумнівів. Та...
Як ниточка – думка відрадна,
Вхоплюся за неї міцніш:
Любов твоя, мов Аріадна
Всміхнеться над ранок мені.
(С) Любов Бенедишин
збірка "Літа проминальна літургія"
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Душа ничего не забыла,
Узнала былую беду…
И прошлое в сердце заныло,
А тропки назад не найду.
Вновь тишь, что тревожна, бездонна
И вновь безнадёги вино…
Страшусь в лабиринте бессонном
Сомнений с печалями. Но…
Как ниточка, мысль мне отрадна,
В неё посильнее вцеплюсь,
В улыбке земной Ариадны
Любви твоей чувствуя вкус.