Сын цыгана и хрен. Из Степана Руданского

Ян Таировский
Циган з хроном
Степан Руданський

Ходить циган, ярмаркує,
Лиш копійку має…
«А що тепер найдешевше?» –
Мужика питає.
«Та хрін тепер найдешевший! –
Мужик йому каже. –
За копійку цілу в’язку
Сідуха нав’яже!»
Побіг циган до сідухи,
Купив собі хрону.
Подивився на ярмарок
Та й пішов додому.
Іде собі дорогою,
Свіжий хрін смакує.
В носі свердлом завертіло,
А сліз не вгамує.
Втирав, втирав циган очі,
Далі й не втирає…
Сів під мостом, іскривився,
Їсть та примовляє:
«Плачте, плачте, дурні очі,
Щоб повилізали!..
Бачили ж ви, препогані,
Що ви купували!..»
13 апреля [1858].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1893, ч. 14, стор. 271. Автографів два: «Співомовки 1857 – 1859», стор. 51, звор. – 52, і «Співомовки 1861», стор. 81 – 82. Подається за автографом 1857 – 1859 рр.
Автограф 1861 р. являє собою інший варіант приказки.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 131.

З копійкою циганчук
По ярмарку ходить
І купив би, може, що,
Та все не знаходить.

Усе таке дороге,
А в нього копійка,
По копійці тільки хрін
Продає жидівка.

Мнявся бідний циганчук,
Далі, що робити?
Без гостинця ж не іти,
Треба щось купити!

До жидівки і побіг,
Купив того хрону,
За пазуху положив
Та й пішов додому.

От удома циганчук
Свіжий хрін смакує,
В носі крутить та вертить,
Сльози не вгамує.

А все-таки неборак
Хрону не кидає,
Іскривився, плаче, їсть
Та все примовляє:

«Плачте, очі навісні,
Щоб повилізали!..
Таже ж бачили самі,
Що ви купували!..»


СЫН ЦЫГАНА И ХРЕН.
Из Степана Руданского.

Сын цыгана, взяв монетку,
Вдруг притопал на базар
И мечтает, что купить бы:
Ножик иль воздушный шар?..

Всё ужасно дорогое,
У него ж - копейка.
По одной копейке хрен лишь
Продаёт еврейка.

Мялся бедный сын цыгана.
Хрен, а рядом - сбруя.
Не уйти же без покупки -
Что ж купить могу я?

Подбегает он к еврейке,
Хрен берёт рукой.
Положил за пазуху
И пошёл домой.

Цыганёнок хрен жуёт.
Свежий хрен - всё злее.
Беспокоит зуд в носу,
Дышится труднее.

Хоть и горек корень тот,
Хоть не стало легче,
Хоть и слёз текут ручьи,
Ест он хрен и шепчет:

"Плачьте, глупые глаза!
Слёз сдержу едва ли.
Видели же, чёрт возьми,
Что вы покупали!.."