Все частіше індивід, у поведінці автомат,
Не розуміє зовсім Світ, живе мов дивний каремат,
Єдина постать, яку знає - того, ким бути він бажає,
Але в погоні оминає, частину, де себе п'ізнає,
Незнає посмішка навіщо, симулював її - що гірше,
Цікавився чужим він болем, не розуміючи в нім горя.
Поволі став чудак успішним, але до жалю небезгрішним,
Бо оболонка гарна ззовні, всередині слизняк поволі.
Навіть дитина з кожним кроком, поступово вчиться проком,
Сидіти, повзати, ходить, та поетапність не змінить,
Але лиш деякії "люди", подумали що краще буде,
Перестрибну'ти через знання, і вдатись в зовнішнє пізнання,
Щоб ідеально маніпулювати, одним лиш словом нав'язати,
Всім іншим свої відчуття, взамін взять щирі почуття,
Де треба конче - посміхнувся, що хочуть чути - розіпнувся,
Сказав все те, що близько люду, повірив люд у "диво Буду",
Сказав: "...не буду", а "слизняк", вже знає, що тобі сказать,
Як перевпенить, щоб повірив, йому поміг - себе зневірив,
Не перескочити нікуди, із хробака відразу в люди,
Не діє "позитив Карнегі", хоч діє, але ж дії поверхневі,
П'оки душа занепадає, іззовні знаток д'умок сяє,
Маніпулює і радіє, чи довго втриматись зуміє?
На п'єдесталі осідає, радіє, плоди пожинає
Свого успіху - не знає, що скоро на нього чекає,
У'спіх подібний - випадковий, характер зовсім не впливовий,
Він знає просто інструменти, маніпулюваня лиш моменти,
Але із нього індивіда, точніше навіть, що людина,
Не зроблять, буде оболонка, іззовні Апполон, всередині гнильонка.
Побачиш цього екземпляра, не ведись на його чари,
І компліменти не сумісні, махінації повисли,
Брехня й шахрайство, серце стисли, і змусили вестися звісно,
Просту людину, добряка, мов ту дитину, дітлаха,
Використовують ці "люди", всих інших, кажуть - небайдуже,
Але брехня, бо геть нещиро, слова лунають з його "тилу"...
Подібні люди скрізь і всюди, оточувати гнидно будуть,
Імунітет свій міцно загартовуй, читай книжки, знання осовоюй,
Веди себе з людьми навколо, як ти б хотів - вели з тобою,
Будь добрим і допомагай, добро вернеться точно знай.
Цей вірш без теми і без рифми, тим більше без стійкого змісту,
Шматок думок вірвався в букви, можливо, продовження вірша ще буде...